шо його казать, коли воно весна

вдома в Миколаєві вперше за всі роки зацвіла пальма. Та сама пальма, яка кілька разів здихала, яку жере кіт і яку поливають раз на сто год, бо там постійно ніхто не живе. одразу видно: виросла в Україні.

всі ми трошки ракуни

я кілька років хотіла і нарешті придбала ручний акумуляторний пилосос. ну це ж буквально гейм ченджер! старий пилосос з мішком, пашол нахуй

так втомилась, що намагалась замовити їжу через дуолінгво. вже чую, як сова каже: "поки не пройдеш вправи з гінді і польської, будеш жерти лайно"

з появою AI прискіпливість до контенту в інтернеті виросла х20, а першого квітня все загострилось х100. і це дуже кончене відчуття

я чогось не розумію 👀 паски зараз пече буквально кожен продуктовий ларьок під будинком, в магазинах є любе-голубе, але людям чогось треба поштовхатися в черзі о 8 ранку

шось мене життя не готувало до того, шо за оновлення закордонного паспорту треба буде битися на ножах

о ні, замозакохана бездарна т.зв. поетеса виявилася попаяним хамлом, неймовірно

поки ми тут такі вумні говоримо шось про особисті кордони, у нас досі нормалізоване на концертах таке явище як СЛЕМ. вважаю, шо всіх, хто ініціює пиздилки в публічних місцях, треба ізолювати нахуй від суспільства.

тато одружився. ніби з моменту розлучення з мамою пройшло більше 6 років, а шось все одно якось не знаю. складно воно все.

на концерті "Мертвого півня" дізналась, що пісня "Сестро" присвячена першій російсько-чеченській війні і що під сестрою мається на увазі Республіка Ічкерія. дуже проникливі тут і музика, і текст

щовесни, коли різко теплішає, я нагадую собі людину, яка спала сто год. шо тепер носять, шо взувають, який зараз рік, хто я...

Я МІЦНИМИ МОТУЗКАМИ ПРИВ'ЯЖУ ТВОЄ ТІЛО НА ЦУПКІ КАНАТИ Я НЕМОВ З КОТУШОК ЗЛЕТІЛА