крок перший дочитуємо книжку зі скляним фіналом крок другий

боже як мене все заєбало

таке враження наче після повернення додому мій мозок дав організму сигнал "можна" і у мене вилізли всі хвороби на світі. чесне слово шо не день то поєбєнь

я в ахуї

мені подарували ще одну книжечку тепер маю два подарунки

я тільки недавно набила друге тату а вже хочу третє це нормально?

мені це реально дуже треба

як я взагалі дійшла до таких рекомендацій

вчора мала вже другу операцію за місяць і закинула в інсту відео де розказувала про те як все пройшло. один знайомий турок який мало шо розуміє українською побажав скорішого одужання а пасажир з яким я спала останні три місяці не написав нічого це дуже смішно (дуже обідно)

до речі у мене дві фіброаденоми 🥱

єдиний прикол бути тривожною полягає в тому шо ти проживаєш у своїй голові десятки жахливих сценаріїв і коли один з них все таки стається в реальності то вже і не так страшно бо ти частково була до цього готова