Доволі цікавий у мене підхід до конспектування, іноді сама дивуюся і не розумію, що я хотіла сказати своїми короткими записами (або якимись замальовками)

Я так давно їх не слухала, напевно майже 2 роки. Але сьогодні випадково мені трапилася ця пісня і в мене намить завмерло серце, а на душі стало так тепло...

Читаю свої старі твіти, а потім знову перечитую нові і починаю розуміти, що ходжу по колу вже не один місяць. Нічого не змінюється. Кожного дня я наче стаю гіршою версією вчорашньої себе

Декілька трохи дивних фото. Хочу дізнатися як Ваші справи? Як почуваєтеся? Як Ваш настрій?

І життя здається проходить повз мене

І сьогодні, і завтра, і післязавтра. Кожного дня я втрачаю час. Втрачаю себе. Втрачаю життя

8 ранку. Я тільки зараз йду спати. Вставати о 9-ій. Знову день піде шкереберть і я просплю весь день і прокинусь під вечір. І так по колу

До заліків залишилося 2 тижні, можливо навіть менше. Я зробила тільки декілька завдань за весь семестр. Мене або відрахують, або я все ж таки візьмусь за голову і зроблю все, щоб мати хоч якісь бали, а не одні нулі

Трохи стало гірше

Як я це ненавиджу. І сказати нічого нікому не можу. І відчуваю себе максимально бридко. Нудить від всього що відбувається навколо. Хочеться закрити вуха і нічого не чути. І плакати хочеться нестерпно. Чому? Навіщо?

Чому? Чому? Чому? Чому? Знову все покидати. Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому?

Давно мене тут не було. Напевно це хороший знак?

Ще місяці 4 тому я солодко засинала під неї. А зараз гірко плачу. Сама не знаю чому. Можливо тому що вже не спілкуюся (не шкодую про це) з людиною, яка показала мені її. А можливо тому що тоді мені це приносило спокій. А зараз чомусь гострий біль.

Чомусь я повертаюся сюди саме тоді, коли відчуваю себе пригнічено. Майже всі мої твіти сповнені якогось болю та смутку. Можливо не значного. Але все-таки він присутній. Шкода, що саме так.

Напевно я сама в цьому винна

Потім на наступний день після цього твіта, людина про яку йдеться в пості, мені написала, через два місяці після того як без слів заблокувала мене скрізь де тільки можна. І я дякую всім кому можна, що змогла послати цю людину на три щасливі літери і не псувати собі життя \о/

Напевно, як би там не було, я ніколи не зможу припинити милуватися небом