Pavlo Три роки 24/7 роботи. От як.

поранений військовий, який втратив в бойових діях зір, прийшовши на месу до військового капелана, задонатив йому на "шось хороше" 200 гривень капелан зараз підтримує наші проекти, і тому передав ті 200грн нам. отак сиди і думай шо в цьому світі достатньо гідне цих 200грн

тато: є сливове варення, не хоч? мама казала шо дуже смачне я: я не люблю варення як явище т: тут написано джем

бути волонтером на ланці комунікацій запитів з військовими це отримати привітання "дякую за взаємодію [емоджі червоного сердечка]" люблю їх

love is це коли всі пішли з офісу, лишились тільки ти і тато, і тато по приколу помагає тобі кричати з дурі на весь офіс бо радіоелектроніка зводить тебе з розуму

Трохи розповім про мінну безпеку, особливо з тим рахунком що деякі унікуми не розуміючи що вони роблять - лізуть своїми руцями «розміновувати» фпв.

І тільки тоді, коли між людиною і смертю немає жодної байдужої ланки, жодної людини, яка виконала задачу на відʼїбись, від інструктора БЗВП і командира взводу до медика в госпіталі - ми можемо говорити про причини смерті. У «шансів» пораненого є метрики, і їх треба порахувати.

за попередні тижня 2 я вжила вираз "шо маємо" напевно близько 54 разів

сьогодні дякуємо чату жепете за допомогу моїй психіці