Апдейт. Сьогодні їдемо повз цю локацію на авто. Аскольд "іяє-іяє, но-но-но" і махає пальчиком. Я Данилу: я так розумію, наші діти точно тепер знають, що таке росіяни. Пишаюсь ними і нами дуже сильно. Дуже.

Цей вайб, коли ми зробили вчора нарешті варілрикс, а ввечері в Аскольда соплі, вночі кашель. І саме смішне, як тільки воно все пройде-прийде побочка від варілрикса.

Вчора мої діти вперше в житті їли хінкалі, посьорбували юшечку з них як завзяті знавці грузинської кухні. Той момент, коли кров не обманеш 🤌🤌🤌 Сподіваюсь, колись грузини наведуть в себе порядок, росія чкурне з Абхазії і моя мама покаже їм місця свого дитинства. Я б теж хотіла

Насолоджуюсь синхронністю малих, але все частіше помічаю різність у захопленнях і уподобаннях. З жахом чекаю початку секцій і гуртків

Сьогодні я п'ю за упокій одного з моїх навушників, який я випадково випрала з джинсами. Нам з твоєю парою буде дуже тебе не вистачати. Сподіваюсь, це навчить мене тепер перевіряти не тільки чоловікові кишені, але і СВОЇ

Ми: розрівнюємо землю, сіємо газон. Природа через 2 дні: пососеш, ок?

Я не можу з цих рівнів. Їду в метро в навушниках. Поруч дівчина не в навушниках. Вгадайте кого питає жіночка, а яка ж це станція🤌

Стою, поливаю газон. Поруч через будинок починає щось гудіти. Думаю, ну паскуди, це ж люди з тригером на шахеди зараз йобнуться. Ще через 2 хв лунають постріли. Я:

Я живу в цьому таймлайні: свекруха питає "А ви знаєте, хто такий Хейтспіч? Ну група така є". А потім "ну курган і агрегат ще, ну оті, з якими ми фільм дивились".

Оце ще моє любиме

Це вперше за багато часу українці слідкують за російськими новинами, а не за польськими

У нас сьогодні няня на заміні (у постійної відпустка). Перший день з 5. І вона АХУЄЛА, по ходу, від масштабу енергії.

Боооже, оце воно все настоялось...