цей допис відірвав такий величезний пластир в найглибших спогадах з дитинства. наче я повернулась туди вже дорослою і тверезо побачила всю справжність.

люблю кружечки від нього. каже, в нього навіть в хмуру погоду сонечко, бо я його сонечко. ну 🏹🫀

батя і його рандомні повідомлення ✨

їхати кудись з задумливо-сумним поглядом під Муцураєва норм ідея для побачення?

від болю в голові паморочиться. дякую, боже, що я жінка, але чого ж так важко то

Тримач кукухи відсутній Якшо твоє реальне життя не складається з війни - ти ідіот

сфоткала чорного кота у дворі і голубів на дроті. подобається

друзі, на вулиці +7

я тримаю свого за руку, щоб він на все і на всіх не бикував

щоденна боротьба з самою собою триває вже так довго, що іноді хочеться, аби все в мить закінчилось. та всі кажуть, варто триматись. не знаю, вірю і продовжую

наснилось, що вийшла на вулицю в шортах. друзі, літо скоро

відчувається вплив кота

захворіла 🙂🫰🏻

на ппд чел попросив куртку в побратима, щоб вийти на перекур і вʼїбав в сзч. в куртці були паспорт, картки і всяке таке. ото цікавинки конєшно, добре тиждень починається ☕️

рідна 💔 вже навіть не боляче – злісно. всередині лиш помста та ненависть.

більшість цивільних не розуміє, як це. коли рідного міста в тебе немає, коли всі місця твого дитинства знищені, коли можеш бачити дім лиш у снах та тримаєшся за власні спогади, аби не забути. чуєш від них «та це ж просто території, що там такого?». це не просто території.

тепер усіліть лупашево має наградняк ✨

ми